МИТРОПОЛИЧИЙ КОРПУС

У Митрополичому корпусі знаходився власне осідок митрополита з просторими апартаментами, де він працював і відпочивав, та розкішними залами, де влаштовувалися аудієнції для високих гостей і відбувалися єпархіальні засідання. Тут розміщалися служби митрополичої канцелярії й консисторії. Власноручний проект головного фасаду виконаний Й. Главкою, зберігся у Віденському адміністративному архіві.

Серед приміщень головного корпусу незмінне захоплення викликає Мармурова зала (колишня Синодальна), оздоблена мармуром й обставлена бічними галереями колон. Її вигляд нагадує сучасні розкішні зали, оздоблені декоративним чи наративним живописом. На 11 алебастрових колонах розташовані арки галереї (балкони), між арками стіни були розмальовані фресками з мозаїкою. Облицьовані буковинським алебастром стіни прикрашали фрески, присвячені постатям раннього середньовіччя («Навернення у віру рівноапостольного імператора Костянтина»); визначним подіям в історії Буковини та Православної церкви на Буковині («Святкування дня присяги Буковини 1777 р.», «Перенесення мощів Святого Івана з Трапезунда до Сучави на початку XV ст.», «Заснування Релігійного фонду 1786 р.»), а також портрети всіх буковинсь­ких православних архієреїв, створені чеським професором живопису К. Свободою. Вражають мальовнича дерев'яна стеля з багатою орнаментикою, коридори, вистелені мозаїкою з мармуру, зі стелями у формі куполів.

Передбачалося прикрасити парадні зали портретами австрійських монархів та молдавських воєвод-господарів. Виготовлення цих полотен було доручено буковинському живописцю Е. Бучевському, а після його смерті розпочату справу продовжив Є. Максимович. Його пензлю належать портрети буковинських митрополитів Аркадія Чуперковича та Володимира Репти.

Сьогодні можна милуватися відреставрованими декораціями поліхромно розписаної дерев'яної стелі та дрібними структурними деталями на склепіннях, пілястрах, фризах чи капітелях.

Дві великі люстри для Синодальної зали по 120 свічок, чотири - по 32 свічки, 36 настінних ламп по 3 свічки, 4 настінних лампи по 1 свічці. Усі світильники і нафтові лампи були сконструйовані у Відні двома інженерами І. Машуткою та О. Шморанзом.

Дещо осібне місце в архітектурному плані посідала каплиця Івана Сучавського, з якої власне й розпочалося будівництво резиденції, яка слугувала митрополичим параклісом (домашньою церквою). Вона була освячена у 1882 р. митрополитом Сильвестром Мораріу-Андрієвичем.

Особлива увага приділялася і внутрішній обстановці. За проектами архітектора Ф. Кшензарського протягом 1879-1880 рр. були виготовлені стильні меблі для ми­трополичих апартаментів та інших приміщень. Освіт­лювальні пристрої було замовлено у віденського майстра В. Гіллара за ескізами архітекторів І. Машутки та Ф. Шморанза.

Фігурний живопис, історичні та релігійні цикли, які прикрашали розташовані з трьох сторін залу аркади, були знищені під час пожежі. Пожежа обійшла стороною Зал засідань Священного синоду (сучасна Червона зала). Це своєрідна надзвичайної краси дерев'яна шкатулка, стінний розпис якої нагадує витончене оздоблення китайським червоним шовком. Піднімаєш голову - і перед тобою диво-стеля, неначе колекція писанок. Під ногами - паркет з червоного бука, дуба та зеленої липи.

А величезні венеціанські дзеркала, як свідчить легенда, здатні омолодити кожну жінку, яка в них подивиться, а кожного чоловіка - позбавити гріхів. Дзеркала й справді коштовні, венеціанські, не вірити немає причин: достатньо піднести до люстра свічку чи за­пальничку. Якщо уважно придивитися, замість одного вогника можна розгледіти цілих п'ять: саме стільки ша­рів срібла нанесено на дзеркало.